Продумана система освітлення вулиць забезпечує не тільки комфорт пішоходів і ефектні міські пейзажі, а й безпеку автотранспортного руху. Умови такого освітлення регламентуються нормативами СНіП і стосуються безлічі факторів: конструкції світильників, параметрів світлопотоку, розташування опор і відстані між ними, фундаменту і кріпильних елементів.
Основні умови проектування ефективного вуличного освітлення
При плануванні освітлення шляхів, архітектурних ансамблів, будівельних і декоративних об'єктів необхідно враховувати особливості місцевості, рельєфу, а також світловідбиваючі характеристики дорожнього полотна. Для різних ділянок території існують свої норми.
Світильники монтуються безпосередньо на стовпах або простягнутих між ними тросах. Допускається комбінований варіант, а також монтаж на стінах споруд.
Основні умови експлуатації та монтажу вуличних освітлювальних приладів наступні:
- енергоефективність;
- можливість ефективного контролю і управління з єдиного центру;
- зручність обслуговування;
- високий рівень захищеності від негативних факторів навколишнього середовища (опадів, вологи, пилу, вітру, обледеніння).
Вимоги до освітлення вулиць
Інтенсивність освітлення різних вуличних об'єктів відрізняється в залежності від значення дороги і інтенсивності руху транспорту.
Норми середньої горизонтальної освітленості покриття:
- категорія А: міські транспортні шляхи. Норма – 15-20 лк;
- категорія Б: районні транспортні шляхи. Норма – 10-15 лк;
- категорія В: місцеві транспортні шляхи. Норма – 4-6 лк.
На вибір світильників впливає також ступінь запиленості. В умовах сильної запиленості застосовують освітлювальні прилади з класом захищеності IP54.
Особливості опорних конструкцій і їх розміщення
Для монтажу світильників допускаються опори з різних матеріалів: чавуну, оцинкованої сталі, залізобетону, алюмінію, дерева, пластика, композитних матеріалів. Вибір багато в чому визначається економічною вигодою, а також вимогами до дизайну.
Головні вимоги до опорних конструкцій – міцність і стійкість до погодно-кліматичних впливів (повинні витримувати вітер до 160 км/ч).
В якості фундаменту використовується базис з бетону або монтажний блок, занурений в землю. На їх габарити впливають:
- місце встановлення;
- особливості ґрунту;
- вага конструкції і її обладнання;
- висота;
- режим експлуатації та обслуговування опори.
Фундамент заглиблюється не менш, ніж на 0,8 м на газонах і не менше 1,25 м під проїжджою частиною дороги.
У разі, якщо установка окремої опори не виправдана з фінансової точки зору, світильники можуть монтуватися на опорах електромережі, а також на простягнутих тросах, струнах, кріпильних кабелях. Вони монтуються до огорож будівель із застосуванням амортизаційних деталей. Особливо часто такий спосіб установки опор освітлення практикують над магістралями в кілька смуг або в зонах з великими зеленими насадженнями.
Розташування стовпів може бути:
- по одній стороні;
- в шаховому порядку по двом сторонам;
- прямокутним двостороння;
- осьовим;
- прямокутним дворядним по осях руху;
- прямокутним дворядним по осях дороги.
У разі шахового двостороння розташування, відношення кроку до висоти монтажу не повинно перевищувати 7 до 1. В інших випадках – не більше 5 до 1.
Стовпи в межах пішохідних ділянок розміщуються за дорожнім полотном. Порядок розміщення стовпів залежить від ширини пішохідної дороги: до 10 м – односторонній, більше 10 м – дворядний шаховий або прямокутний.
Відстані між стовпами залежать від потужності світильників, висоти підвісу, види ламп. Зокрема,
- при інтенсивному русі відстань між бордюром і стовпом – 1 м;
- при звичайних умовах – 0,6 м;
- на шляхах, не призначених для переміщення вантажного і електротранспорту – 0,3 м;
- в разі відсутності бордюру – 1,75 м.
Також розміщення світильників залежить від радіуса заокруглення дороги в місцях повороту. Наприклад, якщо він близько 60-250 м – світильники розташовуються на одній, зовнішній стороні.
Особливі вимоги є до розміщення опор на переїздах залізниці, пішохідних переходах, біля шлагбаумів. У таких місцях встановлюють два освітлювальних пристрої, розташованих по діагоналі.
Особливості монтажу світильників
Для правильної роботи освітлення, потрібно дотримуватися певних вимог монтажу світильників:
- якщо використовуються лампи розжарювання понад 100 Вт – відстань збільшують до 4 м від землі;
- світильники вуличного освітлення повинні розташовуватися не нижче 0,5 м від дахів будівель і 3 м від рівня землі;
- на мостах і парапетах світильники можуть розташовуватися на висоті 0,9-3 м від землі;
- відстань від освітлювального приладу до ЛЕП або іншої мережі має дорівнювати або більше 0,6 м;
- важливою умовою є правильна спрямованість світла і використання відповідних рефлекторів. Наприклад, консольні світильники можна розташовувати з кутом 15-30 градусів до горизонту;
- при висвітленні зовнішніх рекламних конструкцій необхідно усунути можливість засліплення водіїв;
- забороняється використання яскравих світильників, спрямованих у вікна житлових будинків.
При кріпленні світильників кронштейн повинен не тільки витримувати вагу обладнання, а й забезпечувати швидкий, зручний демонтаж/монтаж в разі необхідності ремонту або поглибленого обслуговування. Матеріалом для кронштейнів служить гарячеоцинкована сталь з лакофарбовим покриттям. Різновиди кронштейнів: одинарні, подвійні, "гуси", настінні (Г-образні), оголовники, торшерні.
Управління системою вуличного освітлення
Особливу увагу слід приділити вибору системи контролю та управління вуличним освітленням, оскільки вона повинна забезпечувати не тільки належний режим роботи світильників, але і економію енергоресурсів.
Розрізняють дві основні системи:
- ручна;
- автоматична.
Автосистеми бувають на основі:
- фотореле, контролюючих рівень природної освітленості;
- датчиків руху, що реагують на появу рухомого об'єкту в заданому радіусі;
- таймерів, які включають і відключають освітлення в заданий добове час.
Розробку та впровадження системи вуличного освітлення краще довірити фахівцям. Оскільки всі етапи, включаючи вивчення умов функціонування і підбір освітлювальних пристроїв, вимагають професіоналізму і спеціальних знань.
