На сьогоднішній день існує безліч виробників систем блискавкозахисту, кожен з яких пропонує своє обладнання та способи їх монтажу.
Класична схема блискавкозахисту може виглядати описаним нижче чином, та є прикладом, а не рішенням на всі випадки життя.
Для організації якісного захисту від грози рекомендуємо скористатися послугами профільних фахівців. Вони не тільки зроблять якісний монтаж, але й зможуть гарантувати працездатність системи на довгі роки.
Cистема блискавкозахисту складається з таких елементів:
- блискавкоприймач – пристрій, що одержує розряд, що виконується з металу (переважно сталі, нержавіючої або оцинкованої);
- токоотвод (спуск) – частина блискавковідводу, необхідна для відводу струму від блискавкоприймача до заземлювача;
- заземлювач – сукупність струмопровідних частин, що знаходяться, як правило, у безпосередньому контакті з землею.
Принцип дії та монтаж блискавкозахисту
Зверху, на самій верхній точці покрівлі встановлюється сталевий стрижень круглого перетину (приблизно 12 мм в діаметрі), за допомогою дерев'яних підпор або спеціальних затискачів. Стержень може бути виконаний зі сталевої труби. Торець труби обов'язково повинен бути запаяний або замкнений металевої пробкою. Це і буде блискавкоприймач, який перший приймає удар блискавки. Довжина блискавкоприймача може сягати від 200 до 1500 мм та як правило змонтований в найвищій точці будівлі. У будь-якому випадку площа поперечного перерізу штиря, напрвленного до неба повинна становити не менше 100 мм2.
Від блискавкоприймача відходить токоотвод, що представляє собою дріт товщиною 6 мм. Струмовідвід повинен бути ретельно приварений до моніепріемніку (при ударі блискавки сила струму може перевищувати 200 тис. Ампер).
Струмовідвід спускається з даху будівлі по стіні (його необхідно прикріпити до стіни скобами). Потім він доводиться до поверхні землі та занурюється в неї. На глибині 1-2м закопаний заземлювач, також надійно приварений до струмоприймачів.
Заземлювачем може бути масивний відрізок металевої труби або сталевий лист. Крім того, в якості заземлювача можна застосувати забитий у землю на глибину 2-3 м сталевий прут.
Часом для правильного монтажу недостатньо володіти поверхневими знаннями у даній області, тому рекомендуємо виконувати розрахунок та монтаж блискавкозахисту за допомогою кваліфікованих фахівців.
Вплив покрівлі на блискавкозахист
Звісно, схема блискавкозахисту повинна враховувати специфіку матеріалу, з якого зроблена покрівля та особливості її рельєфу самого даху. Розглянемо їх основні типи покрівлі детальніше.
Для металевої покрівлі всіх видів найбільш прийнятним варіантом є класична схема блискавкозахисту, описана вище. Краще за все, у цьому випадку, кріпити струмовідвід по стіні, протилежних вхідних дверей, та заглиблювати заземлювач якнайдалі від фундаменту та садових споруд.
Для шиферної або дерев'яної покрівлі використовують дещо іншу систему. Уздовж гребеня даху по довжині протягується металевий трос на двох дерев'яних колодках. Потім до нього надійно припаюється струмовідвід, опускається уздовж даху, проходить по стіні (можливо через водостік) та заглиблюється в землю до заземлювача. Струмовідвід припаюється до листовому, сталевому заземлювачу. Система також повинна бути розташована на відстані не менше 3-5 м від входу в будинок.
Для захисту дахів з черепиці пропонується накинути на дах зверху сітку із сталевого дроту. Товщина дроту або троса для цієї сітки повинна бути близько 6 мм. Всі дротові стики ретельно пропоюють. Потім до цієї сітки припаюється струмовідвід, який під'єднується до сталевої пластині заземлювача, закопаного в землю.
Вибір схеми блискавкозахисту, в першу чергу, залежить від самої будівлі та вимог пропонованих до захисту людей та устаткування. Деколи для правильного вибору недостатньо володіти поверхневими знаннями у даній області, тому потрібно звертатися до профільних фахівців та виконувати індивідуальний розрахунок проекту.
