Як думаєте, що може запобігти саму серйозну і витратну проблему як– локальний потоп у квартирі? Можемо відповісти, це датчик затоплення. Звичайно, він не вбереже від наслідків протікання в разі поломки сантехніки, але помітно допоможе, адже Ви дізнаєтеся про проблему заздалегідь, а не коли сусіди вибивають двері, адже їх затопили.
Давайте розглянемо це пристрій, його можливості і як працює. Таким чином, Ви зможете підібрати потрібний датчик затоплення і просто зрозуміти його необхідність в сучасному світі.
Як працює датчик затоплення?
Для початку зробимо невелику ремарку. Багато любителі електроніки вважають, що такий пристрій можливо зробити своїми руками. Складно говорити про результативність такого пристрою, адже без знань зробити калібрування реакції приладу на воду – не реально, до того ж, багато грішать нормальної захистом, адже «кустарні» пристрою просто б'ються струмом.
Перейдемо до пристрою і його начинці. Будь датчик складається з пари електродів, які «замикаються» якщо відбувається контакт з водою. Якщо простіше – вода провокує замикання електричного ланцюга, після чого пристрій «сигналізує» про проблему. Саме так і працює датчик затоплення.
Замикання фіксується контролером, який вловлює сигнали датчика, після чого відбувається розшифровка імпульсу. Контролер подає сигнал на так званий «запірний вентиль, який перекриває трубопровід. Варто зауважити, що ланцюжок між датчиком-контролером і вентилем обмінюється сигналами по дротах, або в більш нових моделях – дистанційно, за допомогою радіосигналів. При цьому результат буде аналогічним!
Як встановити систему?
В будь-якій комплектації датчика затоплення є три елементи – сам датчик (або декілька датчиків, якщо необхідно встановити на велику територію), контролер і керований вентиль.
Монтаж виконується в кілька дій, проте настійно не рекомендується проводити цю процедуру самому. Довірити роботу набагато вигідніше майстра, який знає всі нюанси та особливості процесу монтажу. Замовити монтаж системи можна тут. Установка, як правило, складається з трьох етапів.
Установка датчика
Найчастіше використовують дві схеми: підлогову і внутрішню (саме останню радять робити самі виробники пристроїв). У першому випадку коробка з датчиком встановлюється на підлогове покриття (електроди встановлюють вниз), і фіксують корпус на «клей». Виходить, якщо вода затікає під датчик, то контролер вимкне вентиль. Тут бувають похибки у вигляді помилкових спрацьовувань. У другому випадку монтаж проводиться під покриттям, і електроди виводять на поверхню.
Монтаж вентиля управління
На цьому етапі все виглядає просто. Ніпель вентиля вкручується в торець монтажного крана (або ж бічного відведення) і після – стики підтискаються контргайкою, яку нагвинчують на згін. Також, проводиться монтаж окремої лінії, яка живить «силову установку» запірного вузла.
Підключення і етап тестування контролера
Після установки корпусу, можна приступати до контролера. Від корпусу «б'ють» дві штроби, за якими будуть прокладені проводи до вентиля і датчику. Тільки після всієї установки можна монтувати контролер, до якого підключають дроти і датчики. Варто зауважити, що з датчики, які виробляють обмін даними через радіосигнали – встановлюються набагато швидше.
Як можна зрозуміти, подібних пристроїв – безліч. І звичайно, перед рішенням покупки варто поговорити з майстром, який пояснить, який вигляд датчика прослужить довше. Тому варто задуматися, що економія на подібному пристрої абсолютно дурне рішення, адже ні один датчик не варто ту суму, яку Ви витратите на ремонт своєї квартири або квартири сусіда.
