Переваги безпровідних мереж очевидні: мобільність користувачів ПК, відсутність некрасивих проводів, відносна дешевизна та простота підключення. Мінуси теж відомі: більший, ніж при кабельному з'єднанні, ризик несанкціонованого проникнення до данних третіх осіб з метою викрадення інформації, досить низька швидкість навігації в Інтернет, а також висока чутливість до перешкод, які можуть створювати інші безпровідні пристрої (наприклад, радіотелефони).
Організація бездротової мережі
Щоб підключення комп'ютера до бездротової мережі здійснювалось за потрібним способом, насамперед потрібно включити до її складу додаткові компоненти, кількість яких залежать від масштабу та можливостей мережі. Наприклад - трансивери, або спеціальні пристрої для прийому та передачі сигналів, а також бездротовий адаптер, встановлений на ПК. Проміжна ланка між ними – антени і мости.
Створення безпровідної мережі відбувається за допомогою роутера (маршрутизатора), або точки доступу – пристроїв, які відправляють та отримують сигнали, по тому ж принципу, що та базова станція радіотелефону. Обмін даними між комп'ютерами, об'єднаними в мережу, відбувається саме через роутер (маршрутизатор). В єдину мережу за допомогою бездротового зв'язку можна об'єднати не тільки компьютери, але і іншу офісну техніку – принтери, сканери, МФУ і т. п.
Ноутбуки та нетбуки, які випускаються останні кілька років, вже мають вбудований бездротовий адаптер. У тому випадку, якщо комп'ютер досить старий та адаптера не має, цей пристрій можна придбати та встановити. Саме завдяки мережевому адаптеру відбувається підключення до маршрутизатора, або точки бездротового доступу.
Що стосується антен та мостів, то ці пристрої відповідають за радіо охоплення. Регулюючи антену, можна збільшувати та зменшувати зону дії мережі. Мости забезпечують безпровідне з'єднання за принципом точка-точка, якщо мова йде про окремі мережі.